- стирчати
- -чу́, -чи́ш, недок.1) Стояти, чітко вирізняючись на поверхні чого-небудь; виступати, видаватися вперед, угору; розташовуватися сторч. || Не прилягати щільно до чого-небудь, а підніматися сторч; настовбурчуватися. || Висовуватися, виставлятися звідки-небудь якоюсь частиною. || Надто видаватися, виступати наперед або назовні (про окремі частини тіла). || Міститися, бути розташованим, вирізняючись у навколишньому просторі або з-поміж чого-небудь.2) Міститися на чому-небудь, десь (про предмети, недоладно розміщені або недоречні у цьому місці).3) перен., розм. Бути присутнім, перебувати де-небудь (про недоречне, небажане або постійне, обридливе перебування кого-небудь десь). || зневажл. Постійно працювати, довгий час займатися чим-небудь.••
Стирча́ти більмо́м (спи́чкою) в (на) о́ці (оча́х) у кого, кому — набридати, дратувати своєю присутністю, наявністю.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.